26 квітня – День пам’яті про Чорнобильську катастрофу
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Сьогодні – 37 років з моменту аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яка стала найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття. 26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції. На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 людей.
Джерело: УІНП.
Аварії на Чорнобильській атомній електростанції стала найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття:
▪️радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи
▪️8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії найближчими днями після аварії отримали значні дози опромінення, близько пів мільйона з них з часом померли від наслідків радіації
▪️до кінця літа 1986 року понад 90 тисяч осіб було евакуйовано з зони зараження, 81 населений пункт України став безлюдним
“26 апреля 1986 г. в 01 час. 25 мин. в помещении 4-го энергоблока Чернобыльской АЭС при подготовке его к плановому среднему ремонту произошел взрыв с последующим пожаром, который вскоре был ликвидирован, – інформував про аварію на Чорнобильській АЕС 28 квітня 1986-го голова КГБ УРСР Степан Муха першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького. Повідомлення, насправді, не відображає справжніх масштабів трагедії, ліквідувати аварію – От взрыва обрушился шатер перекрытия реакторного и кровля машинного залов, воспламенилась также крыша 3-го энергоблока, в связи с чем последний был аварийно остановлен. К 06 часам того же дня пожар на крыше этого энергоблока также ликвидирован”.
Наступного після аварії дня, урядова комісія ухвалила рішення про негайну зупинку 1 і 2 енергоблоків та евакуацію населення Прип’яті. Упродовж 27 квітня більш як 44,5 тис. мешканців міста енергетиків були евакуйовані в сусідні з Чорнобильським Поліський та Іванківський райони, 1 тис. – вибралися в Чернігівську й інші області. В Прип’яті залишилося тільки 5 тис. чол., які були залучені до проведення невідкладних ліквідаційних робіт. У повідомленні КГБ вказується, що станом на 8.00 год. 28 квітня рівень радіації на 3 і 4 енергоблоках становив 1000-2600, а на окремих ділянках міста – 30-160 мікрорентген в секунду. В цьому місці на документі Володимир Щербицький зробив свою, тепер вже відому, примітку – «Что это означает?». Це промовисте свідчення того, що навіть найвищі посадові особи держави до кінця не усвідомлювали рівня небезпеки та масштабів катастрофи.
1 травня 1986 року Комуністична партія вивела на святковий парад у Києві сотні тисяч людей, у тому числі й дітей, хоча рівень радіації перевищував допустимий у десятки разів. О 20.00 30 квітня вітер повернувся у бік Києва і в місті почав підніматися радіаційний фон. 2 травня 1986 року радянське керівництво ухвалило рішення про евакуацію населення з 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської атомної станції – на 6-й день після аварії, а офіційно оголосило про неї – тільки на 9-й.
Аварія на Чорнобилі викликала занепокоєння Заходу. Там побоювалися, щоб вітер не переніс радіаційний пил до їхніх країн. Іноземці, незважаючи на всі перепони, намагалися дізнатися правду про те, що сталося.
30 квітня 1986-го українці збираються на антирадянські демонстрації перед будівлями представництва СРСР при ООН в Нью-Йорку і секретаріату ООН. В церквах Нью-Йорка, Чикаго й інших американських міст відбуваються панахиди за жертвами ядерної катастрофи в Чорнобилі.
В США й Канаді українці створюють низку громадських організацій, які намагаються привернути увагу вільного світу до Чорнобильської аварії. Вони проводять демонстрації, готують звернення до урядів західних держав, збирають матеріали про аварію на Чорнобильській АЕС і організовують масштабну інформаційну кампанію в західних ЗМІ.
Із Чорнобильської аварії почався розпад Радянського Союзу. Приховування владою правди про факт катастрофи і її наслідки, брак інформації про заходи безпеки і недостатня допомога потерпілим, похитнули віру в цінності комуністичної ідеї навіть у найбільш лояльних її прихильників. Спроби Москви приховати правду про катастрофу та її наслідки посилили опозиційний національно-демократичний рух в Україні, до його учасників долучилися «зелені» – активісти боротьби проти забруднення навколишнього середовища. А вже невдовзі – побудована на брехні імперія впала.
Поки Україна упродовж понад 30 років незалежності, працювала над осмисленням своєї історії, зокрема радянського періоду, в Росії відбувалися і тривали зворотні процеси. Історичну правду замінила тотальна пропаганда, заснована, зокрема, на ідеї месіанства «русского міра». Зокрема тому, впродовж перших місяців повномасштабного російського вторгнення ми спостерігали захоплення, обстріли російськими військами ядерних об’єктів на території України, використання ними атомних електростанцій і ядерної зброї як щита для проведення воєнних дій, окопування в Рудому лісі – найбільш забрудненому місці в зоні відчуження ЧАЕС, знущання над українським персоналом, який підтримував роботу і дбав про безпеку Чорнобильської та Запорізької АЕС, та доведення його до стану тотального виснаження.
Російські солдати виглядали як справжні ядерні камікадзе. Тільки несли загрозу знищення не лише собі, а й всьому живому. Чорнобильська катастрофа стала попередженням людству, наскільки крихким може бути наше майбутнє з неконтрольованою радіацією. Поведінка Росії сьогодні знову ставить світ на межу катастрофи. Тож її просто необхідно зупинити. Необхідно не лише для України. В день річниці Чорнобильської катастрофи про це варто пригадати всім світовим лідерам.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
